Холодець – це українською?
Ми називаємо цю страву «холодець», адже принцип приготування страви полягає в охолодженні м’ясного або рибного відвару з подрібненими шматочками м’яса чи риби.
Але в українській мові є ще декілька варіантів назв. Наприклад, «за́холод» (діал.) (походить від праслов’янського *xoldъ). Акцент у іншому слові зроблено не на температурі, а на консистенції – «драглі́» (дрижати).
ДРИЖА́ТИ – індоєвропейське *dhreugh; праслов’янське *drъžati (*drъžeti), *drъgati, *drygati.
Холодець – це українською? Телеграм: «Українська мова»
Бігучий чи біжучий рядок?
Когорта науковців (О. Курило, О. Синявський, С. Караванський та інші) радять не послуговуватися дієприкметниками активного стану з -уч-, -юч-, -ач, -яч.
Обґрунтовують це нормами сучасної української мови, непритаманною формою слова для нашої мови.
Частина науковців (О. Матвієнко, П. Ковалів, А. Кримський та інші) боронять активні дієприкметники в українській мові, мотивуючи це потребою підтримувати й поширювати в українській літературній мові усі типи дієприкметників, як це властиво іншим слов’янським і західноєвропейським мовам.
А ще вказують на їх присутність у творах М. Вовчок, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка та ін.
Якщо мовця бентежить конкретно ця форма – шукаймо вдалий відповідник! Можна замінити слова «біжучий», «бігучий» на відповідник «рухомий».
Оскільки «Сучасний граматичний словник української літературної мови» активних дієприкметників не фіксує (за винятком слова «ко́лючий», що закріплено у термінології) – шукатимемо відповідники до кожного з них.
Серед прикладів стилістично вдалої заміни: ворогуючі – ворожі, водоплаваючі – водоплавні, миючий – мийний, діючий (вулкан) – активний, діючий (акт, закон) – чинний.
Бігучий чи біжучий рядок? Телеграм: «Українська мова»
Поп-корн чи попкорн?
Жоден словник української мови не фіксує слово “попкорн”. Але цей продукт/товар є.
На Миколаївщині послуговуються діалектизмом «ба́хканці́». Жителі Запорізької області кажуть «барани́», а мешканці Бессарабії – «пуканці́», Вінниччини – «пукоші».
Легко прослідкувати, що назви виникають завдяки подібності до баранів та звуконаслідуванню процесу приготування (зерна “бахкають»).
Правопис української мови ніяк не регулює це питання, тому раджу наслідувати написання цього слова з мови оригіналу – «popcorn».
Поп-корн чи попкорн? Телеграм: «Українська мова»
Україномовний чи українськомовний?
«Академічний тлумачний словник української мови» (1970—1980) фіксує лише варіант «україномовець». У прикладах читаємо “україномовна людина». А цікавість приведе нас до порівняння: чому ж кажемо “російськомовний”, “польськомовний»… То ж як правильно?
Частина мовознавців (О. Пономарів, К. Городенська) радять вживати варіант «українськомовний», адже «мовить українською», а не «мовить Україною». Та є й «англомовний», «іспаномовний», «франкомовний». Тобто слово «україномовний» не таке вже й дивне, а лишень має усічену основу від «українська» і вставний звук [о].
Тож обидва варіанти мають право на життя. «Україномовний» має компактнішу структуру та звукову будову; зафіксоване словниками, тому частіше використовується. Та якщо ви вживаєте «російськомовний, польськомовний, білоруськомовний», то не пошкодуйте часу для вживання варіанта «українськомовний».
Раджу не чистити мову від зрадницьких слів у пошуках правильних, а розуміти природу кожного слова.
Чашка чи філіжанка?
Чимало коментарів з’явилося під відео з таким змістом: «Краще: ЗА ФІЛІЖАНКОЮ чи ГОРНЯТКОМ кави. Не ходіть до московії по їхні чашки((».
Та чи насправді слово «чашка» таке зрадницько-насадне?
Етимологічний словник української мови допомагає зрозуміти, що:
ФІЛІЖА́НКА – запозичене з турецької мови, можливо, через польське або румунське посередництво (рум. filigean “тс.”).
Хоч «горнятко» спершу і пестить вухо своїм українофільським звучанням, але словник підказує, що це зменшено-пестлива форма до слова «горня». А чи п’ють чай з горщиків?
ГОРНЯ́ – маленький горщик. Походить від праслов’янського *gъrnъ – “піч”.
А що з чашкою? Тлумачний словник української мови фіксує:
ЧА́ШКА – 1. Невелика посудина округлої форми (частіше з вушком), перев. з фарфору, фаянсу, з якої п’ють чай, каву та інші напої. 2. Те саме, що ча́ша.
Зазираємо до етимологічного словника і дивимося разом:
ЧА́ША – походить від праслов’янького *čаšа. (9)
Тож, з чашки п’ємо чай і каву, з горнятка їмо кашу, а з філіжанкою кави дивимося турецькі серіали.
Чашка чи філіжанка? Телеграм: «Українська мова»
Брелок чи брелока?
Якщо у вас є відчуття, ніби слово «брелок» не властиве українській мові – ви маєте непогане філологічне чуття.
Адже етимологічний словник підказує нам, що це слово, очевидно, через російське посередництво ми запозичили з французької мови (фр. breloque).
Щоб не полишати вас сам на сам з цим фактом, пропоную декілька відповідників.
Брелок чи брелока? Телеграм: «Українська мова»